хвороба Меньєра

Хвороба Меньєра — це захворювання внутрішнього вуха, характерними ознаками якого є шум у вухах, напади глухоти, часті запаморочення і т.д. Найбільш поширеною є одностороння форма захворювання, однак приблизно в 10% випадків хвороба Меньєра вражає обидва вуха. З однаковою частотою зустрічається у представників обох статей. Найчастіше зустрічається у віці від 30 до 60 років.

ПРИЧИНИ

Хвороба Меньєра розвивається через збільшення обсягу Лабірінтовий рідини у внутрішньому вусі, в результаті чого в ньому зростає тиск і утворюється набряк. Рідина також може потрапляти в інші відділи внутрішнього вуха, що викликає порушення їх функціонування.

На даний момент вважається, що ця недуга розвивається як наслідок пошкодження внутрішнього вуха, причиною якого можуть бути наступні фактори:

• запальні захворювання внутрішнього вуха;
• алергічні реакції;
• захворювання судин;
• пухлинні захворювання;
• гострі інфекційні захворювання та їх ускладнення;
• травми голови, струсу мозку;
• захворювання ендокринної системи організму;

У деяких випадках до причин виникнення хвороби Меньєра також відносять:

• зловживання алкоголем;
• регулярний прийом аспірину;
• куріння;
• зловживання кофеїном;
• порушення сольового обміну.

СИМПТОМИ І КЛАСИФІКАЦІЯ

До симптомів хвороби Меньєра відносять:

• шум у вухах;
• часто виникають запаморочення;
• приступообразное зниження рівня слуху;
• закладеність вуха;
• поступове погіршення слуху;
• нудота і блювота;
• підвищене потовиділення;
• утруднена орієнтація в просторі;
• втрата рівноваги;
• підвищена стомлюваність;
• розлади зору;
• головні болі;
• погіршення пам’яті.

За типом проявів дане захворювання класифікують наступним чином:

• кохлеарная форма — найбільш вираженими є розлади слуху. Дана форма захворювання є найбільш поширеною;
• класичний тип — порушення вестибулярної системи і слуху проявляються одночасно. Ця форма захворювання зустрічається в 25-30% випадків;
• вестибулярна форма — найбільш вираженими є вестибулярні порушення. Найрідкісніший тип хвороби Меньєра, зустрічається приблизно в 15% випадків.

ДІАГНОСТИКА

Діагностика даного захворювання починається зі збору скарг пацієнта і вивчення анамнезу. Хвороба Меньєра має масу симптомів властивих іншим захворюванням, тому вкрай важливо диференціювати її на стадії діагностики.

Діагноз хвороба Меньєра може бути встановлений після проходження наступних обстежень:

• аудіометрія;
• електрокохлеографіі;
• отоскопія;
• вестибулометричні обстеження;
• Магнітно-резонансна томографія.

Діагностикою та лікуванням хвороби Меньєра повинен займатися досвідчений лікар отоларинголог.

ЛІКУВАННЯ

У більшості випадків при лікуванні хвороби Меньєра призначається амбулаторне лікування. Медикаментозна терапія традиційно включає: антигістамінні, седативні і сечогінні препарати. При необхідності можуть бути призначені антиеметики.

Хворим рекомендовано дотримання дієти з низьким вмістом солей. Хворому необхідно відмовитися від куріння тютюну і вживання алкоголю. У моменти нападів запаморочення щоб уникнути травм слід дотримуватися постільного режиму.

Завдяки сучасним препаратам напади купіруються відносно легко, а регулярний прийом препаратів значно підвищує якість життя пацієнтів.

У рідкісних випадках може бути призначено хірургічне лікування. Операції на внутрішньому вусі є вкрай трудомісткими, тому повинні проводитися виключно досвідченими фахівцями.