Май, 2021 - Piluli.info

Черевний тиф є гострою кишковою інфекцією, для якої характерно циклічний перебіг. Як правило, уражаються структури лімфатичної системи в кишечнику, що викликає гостру інтоксикацію. ПРИЧИНИ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ Черевний тиф провокує...

Бруцельоз

Бруцельоз — це поразка статевої, нервової, опорно-рухової та інших систем, викликане діяльністю бруцелл. Бруцели відрізняються стійкістю до впливу зовнішнього середовища, тому можуть зберігатися в ній досить тривалий...

Бруксизм

бронхіт

Бронхіт — захворювання дихальної системи, що характеризується запаленням слизової оболонки бронхів. Має гостру і хронічну форму. ПРИЧИНИ Гострі респіраторні захворювання, ураження носоглотки Професійні особливості — регулярне вдихання пилу, суспензій, аерозолів Вдихання...

Бронхіальна астма

Брадикардія

ЩО ТАКЕ БРАДИКАРДІЯ Брадикардією називається дуже повільний серцевий ритм — 55 ударів в хвилину і нижче. Через таку низької частоти серцевих скорочень порушується живлення організму — кров не...

Ботулізм

Ботулізмом називають гостре токсико-інфекційне захворювання, яке пов’язане з вживанням продуктів з токсином Clostridium botulinum. Воно характеризується розвитком парезів і паралічів мускулатури. ПРИЧИНИ БОТУЛІЗМУ Збудником цього захворювання є бактерія Clostridium...

бородавки

Бородавки — незапальні освіти шкірного покриву, мають кулясту форму невеликого діаметру. Новоутворення — доброякісного характеру і не шкодять загальному стану організму. ПРИЧИНИ Основна причина утворення бородавок — зараження людини...

хвороба Шляттера

ПРИЧИНИ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА Хвороба Шляттера є вид остеодистрофії і характеризується руйнуванням ядра і горбистості великогомілкової кістки. Також існує інша назва — остеохондропатия горбистості великогомілкової кістки. Захворювання не є надто...

хвороба Хантінгтона

ПРИЧИНИ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

Черевний тиф провокує бактерія Salmonella typhi, яка здатна зберігати свою життєдіяльність протягом декількох місяців. Певні харчові продукти — це сприятливе середовище для її активного розмноження (м’ясо, сир, молоко). До заморожування ці мікроорганізми стійкі, а ось при дезінфекції та кип’ятінні вони гинуть. Джерело і резервуар черевного тифу — це хвора людина. Виділення збудника в навколишнє середовище починається на останньому етапі інкубаційного періоду черевного тифу.

У тому випадку, якщо людина інфікована хронічною формою захворювання, він є джерелом небезпеки і зараження для оточуючих.

Зараження відбувається через водний і харчовий шлях, при вживанні необроблених води і їжі.

Розповсюджувачами захворювання є мухи, які переносять мікроскопічні частинки фекалій. Захворювання особливо активно в літньо-осінній період.

СИМПТОМИ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

Інкубаційний період цієї небезпечної недуги коливається від 3 до 35 днів. Починається захворювання або поступово або відразу в гострій формі. Для поступової форми характерний повільний ріст температури, який досягає максимуму приблизно через тиждень. При лихоманці починається інтоксикація, що виявляється втратою апетиту, слабкістю, порушенням сну, разбитостью.

Лихоманка може тривати кілька днів, при цьому фіксуються різкі коливання температури протягом доби. Найбільш характерні для черевного тифу симптоми — це сухість і блідість шкіри. Висипання проявляються через тиждень після початку захворювання і зберігаються деякий час. Мовою з’являються потовщення, на яких добре проглядаються внутрішні відбитки зубів. У центрі мови і по краях чітко видно білий наліт.

Живіт сильно роздутий через парез кишечника, відзначається біль у правому подвздошье. У хворих утруднена дефекація. Через тиждень після початку захворювання різко збільшуються розміри селезінки і печінки. У хворих відзначається кашель і хрипи. При сильній лихоманці фіксується брадикардія, гіпотонія і приглушення серцевих тонів.

На піку захворювання симптоматика проявляється найбільш інтенсивно, з токсичним ураженням ЦНС, на тлі інтоксикації.

При зниженні температури стан хворих помітно поліпшується, але після різкого поліпшення може наступати загострення захворювання.

Рецидив захворювання, як правило, проходить в більш легкій формі. Температура не досягає максимальних показників.

При абортивної формі черевного тифу симптоми захворювання виражені слабо.

ДІАГНОСТИКА ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

Діагностичні заходи здійснюються на підставі загальної клінічної картини. Для підтвердження діагнозу проводяться бактеріологічні (сеча і зміст дванадцятипалої кишки) і серологічні дослідження (РНГА).

ЛІКУВАННЯ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

При підтвердженні діагнозу черевного тифу хворий підлягає обов’язковій госпіталізації. Для найбільш ефективного і швидкого одужання хворого йому потрібен професійний медичний догляд.

На час періоду лихоманки пацієнтові призначається строгий постільний режим. Його потрібно зберігати протягом декількох днів після того, як температура прийде в норму. Підніматися з ліжка хворому не рекомендується раніше 10-ти днів після початку захворювання.

Під час захворювання показано дотримання суворої дієти, що складається з легкозасвоюваній, полужидкой, висококалорійної їжі. Хворий повинен регулярно отримувати багато пити, бажано гарячий чай.

Пацієнту призначається антибактеріальна і вітамінізований терапія.

причини бруцельозу

Бруцели не можуть передаватися від хворої людини до здорової. Основним природним резервуаром і джерелом інфекції є тварини на подвір’ях і фермах (свині, корови, вівці). Зараження цим захворюванням від інфікованої тварини відбувається повітряним, харчовим або контактним способом. Як правило, це відбувається при попаданні на шкіру людини навколоплідної рідини зараженої тварини. Можливе зараження при контактуванні з м’ясом хворих тварин або з гноєм. Бруцели здатні проникати навіть через мінімальні пошкодження шкірного покриву. Харчове зараження відбувається при вживанні всіяні бруцеллами молочних продуктів (масло, сир) або сирого молока.

Як правило, бруцельоз — це професійне захворювання тваринників.

симптоми бруцельозу

Бруцельоз розвивається вже при проникненні в організм більше 10 мікробів. На місці проникнення інфекції (дихальні шляхи, органи травлення, мікротравми шкіри) змін не відбувається. Поступово бруцели проникають в лімфатичні вузли, де і відбувається їх активний розвиток, і вже звідти вони розносяться по всьому кровотоку. При бруцельозі відбувається активна алергічна перебудова в організмі людини. Для даної інфекції характерно хронічний перебіг, оскільки бруцели можуть перебувати в організмі довгі роки.

Перенесене захворювання формує імунітет. Але він не тривалий. Як правило, обмежується п’ятирічним терміном. Після чого можливе повторне зараження.

Реакція організму людини на проникнення цієї інфекції залежить від поточного стану імунної системи пацієнта. Ця обставина провокує безсимптомний перебіг. А в деяких випадках починається активний інфекційний процес.

гострий бруцельоз

При остросептіческой формі захворювання характерна наявність високої температури, яка, однак, не робить негативного впливу на загальне самопочуття людини, не заважаючи його звичного способу життя. Це безпечна форма бруцельозу, яка закінчується одужанням, навіть при відсутності медикаментозного лікування.

хронічний бруцельоз

При цій формі захворювання характерна наявність загальної інтоксикації, що протікає з головним болем і слабкістю, зі зниженням працездатності. Також відзначаються невисока температура, відсутність апетиту, поганий сон, дратівливість, і, як правило, збільшення лімфатичних вузлів. Може відзначатися збільшення селезінки і печінки. Все це поступово призводить до ураження статевої та нервової системи і ураження суглобів.

Для хронічного бруцельозу характерне ураження опорно-рухового апарату, біль в суглобах і м’язах. Відбувається обмеження рухливості суглобів: кульшових, ліктьових, колінних і плечових, внаслідок їх набряків і пухлини. Відбувається патологічне розростання кісткової тканини, що супроводжується деформаційними змінами в суглобах. Спостерігається ураження хребта, найчастіше в поперековому відділі.

діагностика бруцельозу

Діагноз встановлюється на підставі клінічних проявів, збору анамнезу і скарг, проведення лабораторних досліджень. Серед них:

серологічна діагностика для виявлення антитіл в крові діагностується;
бакпосеви пунктата кісткового мозку, лімфовузлів, крові;
реакція Райта при гострій формі захворювання;
реакція Кумбаса при хронічній формі захворювання.

Для оцінки сенсибілізації організму до бруцел проводиться постановка проби Бюрне.

лікування бруцельозу

Вибір терапії цього захворювання безпосередньо залежить від його форми. Антибактеріальна терапія ефективна тільки при гострій формі захворювання. При хронічної інфекції основне лікування — це вакцинотерапію.

При гострій формі бруцельозу антибіотики призначаються у великих дозах, щоб попередити подальший перехід захворювання в хронічну форму.

Для ефективного лікування хронічного бруцельозу призначаються препарати, що мають десенсибілізуючу дію. Зокрема, добре зарекомендувала себе вакцинотерапію, яка надає стимулюючу дію на організм людини. Крім того, додатково призначається вітамінотерапія та стимулятори кровотворення.

Бруксизмом називають скрегіт зубами, що виявляється нападами по п’ять — десять хвилин під час сну. Бруксизм стан не смертельне, але досить проблематично протікає. Зазвичай через скреготу зубами істотно зростають навантаження на скронево-нижньощелепний суглоб. Дуже швидко стираються зуби. Недуга має ще один побічний ефект-характерний скрип зубами заважає спати навколишнім.

ПРИЧИНИ БРУКСИЗМА

Деякий час, скрип зубами відносили до проявів симптомів глистової інвазії. Однак, останні дослідження, проведені лікарями довели, що це не так.

На жаль, причини виникнення цієї хвороби так до кінця і не вивчені. На думку деяких лікарів, подібні дії під час сну можуть бути захисною реакцією організму на перенесений днем стрес, на загальну підвищену нервову збудливість. А ось ступінь тяжкості хвороби залежить від того наскільки стрессоустойчів організм пацієнта. На розвиток бруксизма також можуть впливати такі фактори, як: характер сну, раціон і правильність прикусу.

СИМПТОМИ БРУКСИЗМА

Основний симптом бруксизма гучне скреготіння зубами, але є також і ряд інших симптомів:

Депресія.
Занепокоєння.
Стрес, підвищена напруженість.
Головний біль.
Болі в вухах.
Безсоння.
Підвищена чутливість зубів.
Набряки і біль в скронево-нижньощелепного суглоба.
Освіта зубних тріщин.
Порушення режиму харчування, відсутність апетиту.

ДІАГНОСТИКА БРУКСИЗМА

Чітко виробленого методу діагностики бруксизма немає. Кожен випадок захворювання визначається індивідуально. Але є кілька обов’язкових процедур, які проводяться при діагностиці бруксизма. Це полісомнографічне дослідження. При його проведенні виявляється спазм жувальної мускулатури під час сну, а також виключається епілепсія.

ЛІКУВАННЯ БРУКСИЗМА

Лікування цієї хвороби направлено на максимальне зменшення больові відчуття у пацієнта. Активно застосовуються системи для зняття підвищеного навантаження на скронево-нижньощелепний суглоб. Відмінний лікувальний ефект дає масаж. Якщо ж пацієнт не хоче або не може відвідувати лікаря, то впоратися з дискомфортом можна і самостійно. Нижче ми наводимо ряд заходів і правил, дотримуючись яких ви зможете знизити вплив на ваш організм нападів бруксизма:

Уникати вживання в їжу жорстких продуктів, «гумових» стейків, горіхів та іншої твердої їжі.
Холодні або теплі, вологі компреси допоможуть зняти напругу щелепної мускулатури.
Більше спите.
Пийте якомога більше рідини.
Вивчіть кілька технік розслаблення, вони відмінно знімають стрес.
Кілька разів в день робити розслаблюючу гімнастику для м’язів осіб і шиї.

На превеликий жаль, серед стоматологів не існує певного фахівця, який займався саме проблемами щелепної мускулатури. Однак, якщо утруднений прийом їжу і пацієнту боляче відкривати рот, то слід звернутися до стоматолога. Призначається повне обстеження, в тому числі і рентгенографія.

Ви повинні прекрасно розуміти, що ці симптоми можуть означати і розвиток більш серйозних захворювань, ніж бруксизм. Це може бути артрит, травма шийного відділу хребта і багато іншого. Дуже давно були придумані спеціальні стоматологічні шини, вони не дозволяють зубам замикатися щільно і тим самим запобігають тертя об зубну емаль одного зуба коронкою іншого. Можна також застосовувати і спеціальні капи, які знизять навантаження на щелепи і на зуби. Але ці способи не завжди дають результат, і доводиться вдаватися до операції на м’язах особи. Але відомі випадки лікування від цього патологічного стану за допомогою альтернативної медицини і самонавіювання.

Бронхіт — захворювання дихальної системи, що характеризується запаленням слизової оболонки бронхів. Має гостру і хронічну форму.

ПРИЧИНИ

Гострі респіраторні захворювання, ураження носоглотки
Професійні особливості — регулярне вдихання пилу, суспензій, аерозолів
Вдихання летких хімічних речовин
Попадання чужорідних тіл (аспірація) в бронхи, аспірація рідин, хімічні опіки
Алергічні захворювання та реакції
Тривале перебування в приміщенні підвищеної вологості
Переохолодження, часте вдихання морозного повітря
анатомічні аномалії
Куріння, як активне, так і пасивне

КЛАСИФІКАЦІЯ БРОНХІТІВ

Гострий бронхіт — як самостійне захворювання розвивається рідше, ніж як ускладнення ГРВІ або будь-якого іншого ураження верхніх дихальних шляхів.
Хронічний бронхіт — розвивається в результаті численних випадків гострих бронхітів або при тривалому негативному впливі на легені і бронхи забрудненим повітрям, взвесями, алергенами, тютюновим димом. Гострий бронхіт може перейти в хронічний, в разі, якщо він триває більше трьох місяців.

СИМПТОМИ БРОНХІТУ

При бронхіті пацієнти скаржаться, в основному, на кашель. Кашель при бронхіті спочатку сухий, заподіює додаткові хворобливі відчуття в грудях і горлі, надсадний, має нападоподібний характер. Температура тіла зазвичай піднімається незначно, субфебрильною. Далі з’являються симптоми загальної інтоксикації, нездужання, загальна слабкість, ломота в тілі. Від постійного кашлю починається головний біль, задишка. У деяких випадках від постійного кашлю загострюється блювотний рефлекс і можлива блювота. При хронічному бронхіті спостерігаються періодичні напади задухи, що супроводжуються ознаками серцевої недостатності.

УСКЛАДНЕННЯ БРОНХІТУ

пневмонія
абсцеси
Хронічний бронхіт
ХОЗЛ — хронічна обструктивна хвороба легень
Плеврит
обструктивний бронхіт
Гостра дихальна недостатність
Хронічна дихальна недостатність
гіпоксія

ЛІКУВАННЯ БРОНХІТУ

Створення оптимального режиму в приміщенні. Вологість в кімнаті повинна бути близько 60%, температура не менше 18 градусів, але і не більше 23.
Часте пиття, не менше 2-3 літрів на добу, температура рідини — 45-50 градусів. Рекомендується пити морси, компоти, чай з лимоном.
Кімнатний режим. Виходити на вулицю небажано, щоб не посилювати запальні процеси в слизовій.
При синдромі інтоксикації і лихоманки необхідно прийняти жарознижуючі засоби (ібупрофен, аспірин, парацетамол). При тривалому сухому кашлі призначаються протикашльові, при появі мокротинні відхаркувальні і муколітичні засоби. При бактеріальному бронхіті призначають антибактеріальну терапію, з урахуванням чутливості збудника (бактеріологічний посів мокротиння на живильні середовища).
Хронічний бронхіт лікується повним виключенням причини розвитку бронхіту (відмова від куріння, зміна професійної діяльності, очищення повітря, гіпоалергенна дієта, усунення алергенів). Дотримання лікувально-охоронного режиму, прийом муколитиков, відхаркувальних і протикашльових препаратів.
При обструктивному бронхіті призначаються бронхолитики — лікарські засоби, що дозволяють розширити просвіт бронхів, в поєднанні з відхаркувальними — поліпшення відходження мокроти, полегшення дихання.

ПРОФІЛАКТИКА БРОНХІТУ

Сприятливі умови праці і відпочинку
Використання респіраторів при роботі з аерозолями, сипучими речовинами, в брудних місцях
Профілактика гострих респіраторних захворювань, профілактичні курси імунопрофілактики
Не допускати переохолодження, уникати алергенів
Відмова від куріння, активного і пасивного

Бронхіальна астма — захворювання бронхів, що характеризується хронічним запаленням за участю еозинофілів і розвитком гіперчутливості бронхів; по-іншому — еозинофільний ендобронхіт. У перекладі з грецької «asthma» означає задуха; напади задишки з утрудненням видиху, обумовленої порушенням прохідності бронхів, є характерними для даного захворювання (беспріступний протягом зустрічається рідше). Процес бронхообструкции при даному захворюванні оборотний: піддається зворотному розвитку або самостійно, або під впливом лікування.
Від хронічних обструктивних хвороб легенів (ХОЗЛ) астму відрізняє епізодичний характер задишки (пацієнти, які страждають на ХОЗЛ, відчувають задишку постійно).
До 18 років серед хворих переважають особи чоловічої статі, в зрілому віці — жіночого.

ПРИЧИНИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

Виділяють алергічну (атопічний, екзогенну) і неалергічний (неатопічної, ендогенну) форми захворювання.
Атопічний варіант має зв’язок зі спадковістю. Якщо один з батьків страждає на бронхіальну астму, захворювання розвинеться у дитини з вірогідністю 20%, якщо обидва — 75%. Особливу роль відіграє контакт з різними алергенами в перший рік життя дитини.
Неатопічної бронхіальна астма розвивається по іншому механізму. Патологічні зміни в тканинах бронхів викликають інфекційні ураження дихальних шляхів (доведена роль деяких вірусів), дисгормональні стану або ураження нервової системи.

Розвиток хвороби відбувається наступним чином: вищезгадані чинники запускають в стінці бронха хронічний запальний процес. В секреті бронхіальних залоз накопичуються еозинофіли, які виділяють речовини, що ушкоджують вистилання бронха. Стінка бронха піддається змінам: гладком’язових шар гіпертрофується, відкладення колагену в стінці робиться більш інтенсивним, залози більш активно продукують слиз. Через пошкодження внутрішнього епітеліального шару оголюються нервові закінчення. В результаті цих змін розвивається гіперчутливість і гіперреактивність бронхів: у відповідь на дію різних «провокаторів», в якості яких можуть виступати алергени, токсичні та лікарські речовини, інфекційні агенти, різко пахнуть речовини, сигаретний дим, холод, пил, відбувається неадекватна реакція бронхів — бронхи спазмуються,

Від початку запального процесу в бронхах до першого нападу можуть пройти роки.

Окремо розглядається «аспіринова астма», що виникає як побічний ефект дії нестероїдних протизапальних лікарських засобів.

СИМПТОМИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

При відсутності нападів ядухи астма може супроводжуватися дихальним дискомфортом (незначною задишкою, кашлем, хрипами) і різними проявами алергії (риніт, дерматит, набряк гортані).
Напади включають в себе експіраторну задишку, хрипи і / або кашель. Напади, як правило, трапляються в 4-5 годин ранку або після контакту з «провокаторами», можуть мати певну періодичність, проходять спонтанно або знімаються бронходилататорами.
Важкі випадки хвороби (астматичний статус) супроводжуються ознаками гіпоксії (синюшність шкірних покривів, втрата свідомості).

ДІАГНОСТИКА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

Запідозрити наявність захворювання можна по характерній клінічній картині (приступообразное протягом, алергологічний статус, провокуючі фактори). Лікар проводить об’єктивне дослідження (перкусія, аускультація), призначає аналізи крові, мокротиння, дослідження функції зовнішнього дихання, алергологічні проби, пікфлоуметрію. Алергологічні тести виконуються строго поза загостренням захворювання. Для виключення інших захворювань органів дихання виконується рентгенологічне дослідження.

ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

Інтермітуюча легка бронхіальна астма потребує лікування бета-адреноміметиками короткої дії в фазу загострення. При персистуючої легкій формі використовують інгалятори з кортикостероїдами (беклометазону дипропіонат). При важких формах захворювання застосовуються комбірірованние аерозолі, які включають стероїдні препарати і бета-адреноміметики (серітід, сімбікорт). Для більш ефективної доставки препаратів у формі аерозолю в бронхіальне дерево використовують спеціальні апарати — небулайзери.
Хворі, які страждають персистуючої тяжкою формою бронхіальної астми, приймають також препарати кортикостероїдів всередину за показаннями.
Терапія аспириновой астми включає антілейкотріеновие препарати (зафирлукаст, монтелукаст).
При розвитку астматичного статусу проводяться реанімаційні заходи (штучна вентиляція легенів).

ЩО ТАКЕ БРАДИКАРДІЯ

Брадикардією називається дуже повільний серцевий ритм — 55 ударів в хвилину і нижче. Через таку низької частоти серцевих скорочень порушується живлення організму — кров не встигає доставляти до клітин і органів поживні речовини і кисень.

СИМПТОМИ БРАДИКАРДІЇ

Брадикардія проявляється в загальній слабкості, викликаної недостатнім кровопостачанням, можливо запаморочення і навіть непритомність. Яскравим симптомом брадикардії є швидка стомлюваність, а також нестабільний артеріальний тиск. Так як через нестабільну роботу серця порушується кровообіг головного мозку, то саме він першим і реагує на зниження серцевого ритму запамороченням, слабкістю, проблемами з диханням і іншими симптомами.

ПРИЧИНИ БРАДИКАРДІЇ

В якості причин зниження серцевого ритму можуть виступати як вроджені дефекти, так і придбані — наприклад, рубцювання тканин після інфаркту міокарда, а також внаслідок інфекційних захворювань і інших причин. Брадикардію викликають вроджені чи набуті блокади серця або ураження синусового вузла. При слабкості синусового вузла імпульсів, які видає синусовий вузол, недостатньо для того, щоб забезпечити необхідну частоту серцевих скорочень. При блокаді серця імпульси, які видає синусовий вузол, не проходять до шлуночків і передсердя, через що вони не можуть скорочуватися належним чином. АВ-блокади класифікуються за ступенями від 1-й (найбільш легкої) до 3-ї (найбільш важкою).

В якості зовнішніх причин брадикардії, крім інфаркту міокарда, можна назвати надмірні навантаження на серцево-судинну систему під час занять спортом, прийом деяких медикаментів, ревматичні атаки, Лаймская хвороба, а також деякі інші захворювання, в тому числі ендокринного характеру. Також брадикардию може викликати інтоксикація організму внаслідок печінкової недостатності, гіперкаліємії та ін. У спортсменів, особливо тих, які дуже багато піддаються навантаженням на витривалість (бігуни, плавці, лижники і т.д.), брадикардія зустрічається дуже часто — у тренованих бігунів або плавців , наприклад, в стані спокою серце може здійснювати 30-35 ударів в хвилину. Якщо в цьому випадку виключені пороки і пошкодження серця, а також інші захворювання, то брадикардию лікувати не потрібно — треноване серце спортсмена дуже потужне,

ДІАГНОСТИКА

Для діагностики даного захворювання, як правило, досить результатів електрокардіограми, а підозра на брадикардію виникає у лікаря вже при опитуванні пацієнта — скарги на описані вище симптоми дають підстави думати, що у хворого знижений серцевий ритм. Для виявлення причин брадикардії лікар може призначити додаткові діагностичні дослідження — наприклад, можуть бути використані такі види діагностики, як добове холтерівське моніторування, ехокардіограмі, рентген грудної клітки, велоергометрія, ЧЕРЕЗСТРАВОХІДНОЮ дослідження серця і ін. Уточнювальна діагностика використовується для встановлення причин брадикардії, ступеня блокади і т.д., а також проби з фізичним навантаженням і ін.

ЛІКУВАННЯ БРАДИКАРДІЇ

Лікування брадикардії направлено на те, щоб усунути причини, що викликали захворювання. Брадикардію лікують як терапевтичним (медикаментозним), так і хірургічним шляхом.

При брадикардії для того, щоб усунути симптоматику, використовують кардіостимулятор, який змушує серце працювати в нормальному ритмі. Це дозволяє відновити кровопостачання і функції головного мозку. Також ЕКС імплантується в тих випадках, коли іншими способами відновити працездатність синусового вузла не представляється можливим.

ПРИЧИНИ БОТУЛІЗМУ

Збудником цього захворювання є бактерія Clostridium botulinum, що передається фекально-оральним шляхом. Причина ботулізму — це вживання людиною продуктів, таких як ковбаси, шинка, солона і копчена риба, продукти домашнього консервування, які контаміновані клостридиями. Практично у всіх продуктах, які забруднені кишковим вмістом риб, тварин, птахів можуть міститися збудники ботулізму.

СИМПТОМАТИКА БОТУЛІЗМУ

Інкубаційний період захворювання коливається від 4 до 6 годин. Іноді він може тривати до 10 днів.

На початковому періоді захворювання симптоматика нечітка, схожа на деякі інші захворювання, що ускладнює діагностику на ранній стадії. Виділяється кілька варіантів розвитку цього захворювання.

Гастроентеріческіе варіант , характеризується болями в епігастральній ділянці, які схожі на сутички. Відзначається послаблення стільця і блювота. Загальний стан людини схоже на харчове отруєння, але з тією різницею, що при ботулізмі не підвищується температура і відзначається сухість слизових організму. Як правило, пацієнти скаржаться на «клубок у горлі».

Різке розлад зору теж є можливим варіантом розвитку ботулізму. У деяких випадках відзначається гостра далекозорість.

Гостра дихальна недостатність , є найбільш небезпечним варіантом ботулізму, при якому миттєво розвивається задишка, тахікардія, ціаноз, патологічне дихання. Смерть може наступити протягом декількох годин.

При прогресуванні ботулізму відзначається сполучуваність ряду симптомів всіх перерахованих вище варіантів. У деяких випадках може відзначатися часткове порушення м’язів мімічної мускулатури, з’являється осиплість голосу і повна афонія. Активний розвиток захворювання характеризується запорами, м’язовою слабкістю, тахікардією, нетвердою ходою і нормальною температурою тіла.

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ БОТУЛІЗМІ

Перш за все, це фатальне розвиток пневмоній, за рахунок зменшення обсягу зовнішнього дихання. Застосування антибактеріальної терапії в цьому випадку не ефективно.

Ускладнення, які призводять до летального результату — це дихальні розлади, вони можуть проявитися на будь-якій стадії захворювання.

ДІАГНОСТИКА БОТУЛІЗМУ

Особливо важливо діагностувати це захворювання на початковому періоді. Для нього характерні диспепсичні явища, але без яскраво вираженої температури тіла. Хворі скаржаться на труднощі при ковтанні і сухість у роті. У деяких випадках може відзначатися швидке розлад зору або гостра дихальна недостатність, при відсутності високої температури.

При прогресуванні захворювання характерна загальна слабкість пацієнта, запори, сухість слизових оболонок.

При лабораторній діагностиці виявляється і ідентифікується токсин, що є першим етапом діагностики. На другому етапі здійснюється біологічна проба на лабораторних тваринах. Перспективні методи сучасної медицини ґрунтуються на індикації антигенів в ІФА, РІА або ПЛР.

ЛІКУВАННЯ БОТУЛІЗМУ

Оскільки це захворювання становить реальну загрозу для життя, то необхідна обов’язкова госпіталізація, навіть якщо це тільки підозра на ботулізм.

Починаються лікувальні заходи з промивання шлунка, за допомогою товстого зонда. Ця процедура ефективна в перші дні захворювання, оскільки в шлунку ще може залишатися заражена їжа.

Для того щоб нейтралізувати токсин використовують полівалентні Протиботулінічні сироватки. В цей же час починається активна дезинтоксикация із застосуванням внутрішньовенного введення інфузійних розчинів крапельно.

Оскільки у хворого утруднене ковтання, годування здійснюється за допомогою тонкого зонда. Паралельно призначається прийом антибіотиків, так як захворювання відноситься до інфекційних.

Бородавки — незапальні освіти шкірного покриву, мають кулясту форму невеликого діаметру.

Новоутворення — доброякісного характеру і не шкодять загальному стану організму.

ПРИЧИНИ

Основна причина утворення бородавок — зараження людини вірусом папіломи людини (ВПЛ) або контакт з вже зараженою людиною. Вірус папіломи людини розмножується в верхніх шарах шкіри, утворюючи кулясті освіти, що виступають над рівнем шкіри. Інкубаційний період ВПЛ становить в середньому кілька місяців. Іноді травми шкіри — подряпини — порізи та інше можуть сприяти утворенню бородавок. Так, наприклад, утворюються спортивні бородавки — у людей, які регулярно плавають в басейні. Також розвитку і поширенню бородавок по всьому тілу сприяє зниження імунітету і постійне перебування в стресовій ситуації.

ВИДИ БОРОДАВОК

Бородавка звичайна. Це вузли невеликого розміру в формі кулі. Зазвичай мають нерівну, шорстку поверхню. Найчастіше виникають на руках. Зустрічаються і у дітей і у дорослих.
Бородавка Подошвенная. Жовтуваті дрібні освіти округлої форми і практично не виступають над рівнем шкіри. Зустрічаються у молодих людей.
Кондилома загострена. Передаються статевим шляхом. Лікуються препаратами для терапії венеричних захворювань.
Бородавка стареча. Це фізіологічні новоутворення, які не потребують лікування. Виникають такі бородавки на поверхні шкіри, яка більшу частину часу покрита одягом, а й зустрічаються на відкритих ділянках тіла.

ЛІКУВАННЯ

Лазерне видалення бородавок — на даний момент це найефективніший спосіб позбавлення від неестетичного дефектів шкіри. Перед процедурою обов’язкова консультація з лікарем — деякі бородавки, особливо ті, які почали видозмінюватися і кровоточити або щось інше видаляти не можна до з’ясування причини зміни структури новоутворень. Догляд за шкірою після процедури практично не потрібен, а від бородавки залишається тільки ледве помітне поглиблення на місці колишнього новоутворення.
Електрокоагуляція. Також бородавки можна видалити дією високочастотного струму. Цей метод дозволяє не тільки позбутися від бородавки а й знезаразити шкіру від вірусу папіломи людини. Мінус процедури — фахівець не може видалити занадто глибокі і великі бородавки, так як після процедури залишається рубчик і при видаленні великих дефектів можуть залишитися ще більші дефекти у вигляді потворних рубців.
Кріотерапія — метод видалення бородавок зрідженим азотом. Це самий безкровний метод, однак, не можна оцінити глибину ураження азотом, тому при недостатній першої заморожуванні процедуру повторюють кілька разів. Інакше зайва заморозка залишає рубці. Процедура практично безболісна.
Хірругіческое висічення бородавок в сучасній медицині не використовується.
У медичних центрах, обладнаних сучасними апаратами використовують апарат Сургитрон. За допомогою цього апарату можна не тільки швидко а й безболісно видалити необмежену кількість бородавок.

ПРИЧИНИ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА

Хвороба Шляттера є вид остеодистрофії і характеризується руйнуванням ядра і горбистості великогомілкової кістки. Також існує інша назва — остеохондропатия горбистості великогомілкової кістки. Захворювання не є надто поширеним, діагностується в основному у дітей і підлітків в момент найбільш активного їх зростання, починаючи з десятирічного віку і закінчуючи вісімнадцятирічним. Найчастіше діагностується у пацієнтів чоловічої статі.

Причинами розвитку хвороби Шляттера часто є заняття активними видами спорту в дитячому та підлітковому віці. Суглоби і кістки неминуче отримують мікропошкодження, що і служить початком розвитку цієї недуги. На місці пошкодження хрящів або зон росту кісток виникають вогнища патологічного росту кісткової тканини. Процес починає розвиватися при наявності наступних травм:

переломи гомілки;
вивихи колінного суглоба;
пошкодження зв’язок колінного суглоба;
пошкодження надколінка (колінної чашечки);
забиті місця, розтягнення.

СИМПТОМИ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА

Симптоми даної патології найчастіше практично не помітні на ранніх стадіях захворювання. Поява невеликих болів в колінному суглобі найчастіше списується пацієнтами та їхніми батьками на звичайну втому. Тим часом болі поступово наростають, знижуючи здатність до ведення активного способу життя підлітком. Тому при появі таких симптомів необхідно терміново звернутися за допомогою до лікаря:

болю в колінному суглобі — вони проявляються при фізичних навантаженнях або в стані спокою, посилюється при згинанні коліна, присіданні;
запалення або набряк, хворобливі при пальпації; виникають в області трохи нижче колінної чашечки;
як правило, уражається тільки одне коліно;
відчуття наросту при ретельному обмацуванні (в запущених випадках).

Для діагностики, в першу чергу, необхідно пройти консультацію і огляд лікаря травматолога або ортопеда. При діагностиці враховується вік і фізична активність хворого. Після збору скарг пацієнта і для підтвердження діагнозу фахівцем часто призначаються наступні обстеження:

рентгенологічне дослідження коліна в фронтальній і бічний проекціях;
Комп’ютерна томографія;
Магнітно-резонансна томографія;
ультразвукове обстеження.

Рентгенівський знімок є найбільш поширеним способом діагностики. На знімках, як правило, чітко видно розростання кісткової тканини, які є основним проявом хвороби Шляттера.

ЛІКУВАННЯ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА

У терапії необхідне спостереження лікаря-ортопеда (або хірурга). Найчастіше хворому призначається медикаментозне лікування і спокій. Для купірування больового синдрому призначаються протизапальні і знеболюючі препарати.

На час лікування хвороби Шляттера варто відмовитися від занять активними видами спорту (зазвичай дитини, що страждає на цю недугу, звільняють від занять фізкультурою), рекомендується більше часу проводити в стані спокою. У деяких випадках коліно фіксується на певний термін за допомогою накладання гіпсової пов’язки або спеціальної фіксує шини.

Також для лікування цієї недуги рекомендуються заняття лікувальною фізкультурою (ЛФК), що сприяє розробці підколінних сухожиль і розтягування м’язів стегна і благотворно впливає на стан колінного суглоба.

Для лікування суглобів широко застосовується фізіотерапія. Вона дозволяє зменшити неприємні прояви захворювання при майже повній відсутності протипоказань побічних ефектів.
Вкрай рідко і тільки в особливо запущених випадках проводиться оперативне втручання, для видалення вогнищ розростання і фіксації бугристости кістки.

Хвороба (хорея) Хантінгтона — це вроджене невиліковне захворювання, що характеризується виникненням мимовільних рухів тіла і зниженням розумових здібностей. Зустрічається вкрай рідко, більшість випадків були зареєстровано у європейців нареченого чи їхніх нащадків у віці від 30 до 50 років. Найчастіше захворювання схильні люди чоловічої статі.

Причини хвороби Хантінгтона

Захворювання передається виключно спадковим шляхом і є наслідком генетичної схильності до мутацій. Призводить до ураження кори і підкіркових вузлів головного мозку — відділів, що відповідають за контроль координації рухів і розумову діяльність, пам’ять і так далі.

Симптоми хвороби Хантінгтона

До симптомів хвороби Хантінгтона відноситься:

хорея — різкі мимовільні рухи кінцівок, мимовільні скорочення м’язів торса, обличчя, шиї;
погіршення інтелектуальних здібностей;
втрата пам’яті.

Хвороба Хантінгтона завжди є вродженою, але в першій половині життя, як правило, або повністю не дає про себе знати, або проявляється лише слабкими посмикуваннями кінцівок і м’язів обличчя.

З плином часу хвороба, виявили, неухильно прогресує, руху (хорея) стають все більш різкими, їх стає важко приховувати. При більш пізніх стадіях хвороби Хантінгтона, хворий практично повністю втрачає здатність до самообслуговування, включаючи харчування та інші елементарні побутові потреби. На останніх стадіях захворювання хворий часто втрачає здатність до самостійного пересування.

Зміни в інтелекті хворого також посилюються в процесі розвитку захворювання. Спочатку вони проявляються лише у вигляді підвищеної стомлюваності, дратівливості або збудливості.

У міру прогресування захворювання відзначаються пригнічений настрій, відсутність інтересу до чого або, безцільне поведінку. Протягом деякого періоду часу у хворих також відзначається підвищення сексуального потягу, а потім повне його зникнення.

На пізніх стадіях хворий повністю втрачає контроль над своїми діями. Найчастіше відбувається часткова або повна втрата пам’яті. В такому стані хворому потрібен постійний догляд і контроль.

Діагностика хвороби Хантінгтона

Під час огляду пацієнта і вивчення анамнезу, лікар зобов’язаний уточнити, чи було діагностовано подібне захворювання у кого-небудь з найближчих родичів хворого. Це є обов’язковим пунктом у постановці діагнозу хвороба Хантінгтона. Далі призначається комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія. На знімках, особливо при пізніх стадіях захворювання, чітко помітні області поразки кори головного мозку і підкіркових вузлів.

Також існують методи визначення генетичної схильності до цього захворювання.

Лікування хвороби Хантінгтона

На жаль, хвороба Хантінгтона прийнято вважати невиліковним захворюванням. Науці невідомо жодного випадку одужання або ремісії цієї недуги. Тому застосовується лише симптоматичне лікування, спрямоване на ослаблення нападів хореї і підтримку психіки хворого.

Прогноз хвороби Хантінгтона

Захворювання прогресує повільно, протягом довгих років. Найчастіше, при правильному догляді, є можливість продовжувати життя пацієнта протягом 15-20 років. Найчастіше смерть настає внаслідок захворювань легенів або серцево-судинної системи, що розвиваються через малорухливого способу життя хворого на пізніх стадіях захворювання. Також часто причиною смерті служать травми від падінь. Середня тривалість життя становить 15 років з моменту прояву перших ознак захворювання.

АПТЕКА ОТ А ДО Я

ПРИЧИНИ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

СИМПТОМИ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

ДІАГНОСТИКА ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

ЛІКУВАННЯ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ

ПРИЧИНИ БРУКСИЗМА

СИМПТОМИ БРУКСИЗМА

ДІАГНОСТИКА БРУКСИЗМА

ЛІКУВАННЯ БРУКСИЗМА

ПРИЧИНИ

КЛАСИФІКАЦІЯ БРОНХІТІВ

СИМПТОМИ БРОНХІТУ

УСКЛАДНЕННЯ БРОНХІТУ

ЛІКУВАННЯ БРОНХІТУ

ПРОФІЛАКТИКА БРОНХІТУ

ПРИЧИНИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

СИМПТОМИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

ДІАГНОСТИКА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

ЩО ТАКЕ БРАДИКАРДІЯ

СИМПТОМИ БРАДИКАРДІЇ

ПРИЧИНИ БРАДИКАРДІЇ

ДІАГНОСТИКА

ЛІКУВАННЯ БРАДИКАРДІЇ

ПРИЧИНИ БОТУЛІЗМУ

СИМПТОМАТИКА БОТУЛІЗМУ

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ БОТУЛІЗМІ

ДІАГНОСТИКА БОТУЛІЗМУ

ЛІКУВАННЯ БОТУЛІЗМУ

ПРИЧИНИ

ВИДИ БОРОДАВОК

ЛІКУВАННЯ

ПРИЧИНИ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА

СИМПТОМИ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА

ЛІКУВАННЯ ХВОРОБИ ШЛЯТТЕРА